Прибрати бар'єри
Про необхідність створення так званого безбарьерной середовища для людей з обмеженими можливостями «СБ» писала не раз. Проте в редакцію як і раніше поступають листи і телефонні дзвінки, що свідчать про те, що проблем у інвалідів менше не стає. Так, з'явилися пандуси і стало легше пересуватися по місту. Але деколи виникають нові бар'єри — штучно створювані.
З протягнутою рукою
Півтора роки тому на Бобруйськом заводі тракторних деталей і агрегатів стався нещасний випадок на виробництві. 30–річний штампувальника Сергія Ефременков втратило грона лівої руки і трьох пальців на правій. Багатомісячне лікування в лікарні і. майже безнадійне чекання протеза.
Спочатку для Сергія все складалося сприятливо — наскільки це можливо в його ситуації. Спочатку лікарська експертна комісія видала висновок про необхідність виготовлення протеза. Пострадавший був упевнений, що штучні руку і пальці отримає швидко, не витрачаючи при цьому на них ні копійки з власної кишені. Адже Сергій був застрахований. І нещастя «Белгосстарах», що сталося з ним, визнав страховим випадком. Разом з дружиною Ефременков з'їздив до Німеччини, де з нього зняли мірки. Незабаром перший протез кисті — такий, в якому рухаються пальці, — прийшов на адресу Білоруського протезно–восстановительного ортопедичного центру. Але отримати його Сергій не зміг. Страхова організація відмовилася оплачувати штучну кисть. Мотив — висока ціна: кисть коштує 16 тисяч євро, а штучні пальці на іншу руку — 8 тисяч. Протез лежав на складі. Декілька місяців Ефременкови намагалися його забрати. Безрезультатно. Дізнавшись про те, що в Осиповічах — на заводі автомобільних агрегатів — вестиме прийом по особистих питаннях голова Комітету держконтролю Зенон Ламати, Олена Ефременкова поїхала в розташований недалеко від Бобруйська райцентр. Зустрівшись з головою КГК, розповіла про свою біду. Наступного ж дня Сергій Ефременков отримав готовий протез. А незабаром приміряє фаланги пальців правої руки, що прийшли з Німеччини.
— Після втручання керівника КГК «Белгосстрах» сплатив протез, — говорить Олена Ефременкова. — Але невже не можна було цього зробити раніше, не заставляючи нас нервувати і оббивати пороги кабінетів?
Зроби сам
Бобруйчаніну Івану Калініну можна лише поспівчувати. Вже довгі роки він доглядає розбиту інсультом дружину, інваліда I групи, яка втратила мову і самостійно нічого зробити не може. Вірогідно, для Івана Григоровича домашній клопіт повинен був полегшити так звані засоби соціальної реабілітації, які він отримав роки два тому. Спеціальне сидіння для ванни, коляска з судном, прикроватний столик, спеціальні пристосування. Але парадокс: всім цим засобам Калінін зовсім не рад.
— З 8 пристосувань 7 виявилися бракованими, — пояснює Іван Григорович. — Сидіння на ванну довелося переробляти. Прікроватниє поручні зняв — про них ноги поламати можна. А з коляскою просто біда. Судно постійно вивалювалося з кріплення.
Боротися з «технікою» Калініну набридло. Він витратив більше 300 тисяч рублів, аби привести її в порядок.
— Зрозумійте, — на прощання говорив Іван Григорович, — мені нічого не треба: абияк викручуся. Але хочеться, аби заводи–изготовители звернули увагу на ту продукцію, яку випускають для інвалідів. І робили зручні і якісні речі.
Я було подумав: може, це Калініну не повезло. Проте нарікання на засоби реабілітації є і у інших інвалідів.
— У черзі на коляску чоловік може і полгода простояти, і рік. Потім отримує засіб пересування, яке опісля декілька місяців виходить з буд. Наприклад, рама лопне, — не приховує голова суспільного об'єднання «Могильовська організація реабілітації і спорту инвалидов–«колясочников» Олег Юрков. — Якість, на жаль, не на висоті. Хотілося б, звичайно, користуватися імпортними колясками, милицями. Але треба чекати гуманітарну допомогу. Тому доводиться брати, що дають. А потім шукати умільця, якого все це переварить, піджене під конкретну людину.
Засоби соціальної реабілітації випускає Білоруський протезно–восстановительний ортопедичний центр. Його генеральний директор Іван Волков в телефонній розмові зі мною переконував, що продукція мало чим поступається імпортним аналогам. А що стосується зауважень за якістю, то на них підприємство оперативно реагує. Але чому в такому разі споживачі цієї продукції невдоволені?
— На жаль, — коментує начальник відділу звернень громадян і організаційної роботи КГК Могильовської області Олег Коробан, — сьогодні не всі організації охоче йдуть назустріч людям з обмеженими можливостями. Адже питання з протезом для Ефременкова можна було вирішити відразу, без втручання керівника республіканського рівня. Що стосується засобів соціальної реабілітації, що випускаються в країні, то підприємству варто було б прислухатися до думки споживачів. Ми підготуємо лист в облвиконком. Необхідно, аби комітет з праці і соціального захисту вивчив ситуацію і запропонував дороги її виправлення.
